Вже протягом декількох років українськими вченими проводяться дослідження із запису на сапфірові підкладкиНа жаль, ми не пам’ятаємо, що багато нововведень, які стали популярними після їхнього впровадження за кордоном, були придумані в нашій країні.

Один із таких напівзабутих у нас винаходів — запис інформації на оптичні диски. Про їхнє створення, а також про сьогоднішню роботу Інституту реєстрації інформації НАНУ розповідає його директор В’ячеслав Петров, професор, доктор технічних наук.

— Наш інститут зародився в надрах НДІ кібернетики. Ще 1976 року я запропонував ідею створення оптичних дисків для запису великих обсягів інформації. Тоді це було новиною. Уже існувала система магнітного запису, у світі широко застосовувалися магнітні диски й пакети з них, а от оптичним записом ніхто не займався. За кордоном було теоретично обґрунтовано таку можливість, але дослідження в цьому напрямку не велися. Ми підхопили ідею і зробили перші пристрої на горищі Інституту кібернетики.

Тоді інформація записувалася переважно на магнітні диски діаметром 356 міліметрів, максимальна ємність їх пакета становила 50 мегабайтів. А ми відразу запропонували оптичний диск у 1250 мегабайтів на одній робочій поверхні. У разі двостороннього запису — 2500 мегабайтів. Діаметр вибрали стандартний — 356 міліметрів. Таким чином, ми створили перші у світі накопичувачі на оптичних дисках для великих машин. Глушков подивився на них і сказав: «Я не знаю, навіщо для обчислювальної техніки потрібні такі великі обсяги інформації. Але давайте познайомлю вас у Москві з генеральним конструктором радянської Єдиної системи ЕОМ ЛаВ’ячеслав Петров із фонографом Едісонаріоновим». А Ларіонов відразу зацікавився ідеєю оптичних дисків: «Нам це надзвичайно необхідно!»

Система оптичного запису інформації дала величезний поштовх розвитку змінної машинної пам’яті. Виявилося, що наші дослідження — у сфері інтересів військово-промислового комплексу. Кабінету Міністрів СРСР було дано розпорядження терміново звести нам комплекс будинків для подальшої роботи інституту.

На жаль, не всі пам’ятають про наш пріоритет. Але серйозні історики науки знають, що перші оптичні диски для запису цифрової інформації створені в Києві. А вже потім, через пару років, за кордоном з’явилися перші фільми на оптичних дисках діаметром 30 сантиметрів. Але це були аналогові записи у форматі Laserdisc. А ми, повторю, записували відразу в «цифрі»!

1983 року американська філія фірми «Філіпс» продемонструвала компакт-диск нинішнього стандартного діа­­метра 12 сантиметрів, знов-таки призначеного виключно для побутових потреб. І тільки потім у світі почали говорити про застосування цифрового запису на оптичні диски для комп’ютерів, у тому числі персональних. А ми на той час давно закінчили етап дослідно-конструкторських робіт, виготовили першу серію пристроїв і почали іншу тему — запис на оптичних циліндрах.

Фактично всі напрацювання з оптичних дисків ми зробили від початку до кінця. Компанія «Філіпс», що володіє патентами на компакт-диски, насправді має роялті тільки за формат надання даних. Свого часу, побачивши наші наробітки, голова Держкомітету СРСР із винаходів сказав: «Я все зроб­лю, щоб захистити наш пріоритет в усьому світі». Протягом півроку у світі було подано шістсот заявок на патенти! Потім фірма «Мацушита» (торговельна марка «Панасонік») одержала кілька патентів, але пославшись на наші пріо­ритети.

Додати коментар